twitter.rss

Мотиви православного богослужіння в «Саду Божественних пісень» Григорія Сковороди
09 ноября 2012
Доповідь студента 4 класу Харківської Духовної Семінарії ієрея Олександра Хвороста, яка була представлена на VІІ студентських Сковородининських читаннях, що відбулися в Національному літературному – меморіальному музеї Г. С. Сковороди


Мотиви православного богослужіння в «Саду Божественних пісень»
Григорія Сковороди. Проблеми розуміння сучасною людиною

«Сад Божественних пісень» Григорія Сковороди є збіркою віршів на релігійно-філософські теми. При прочитанні цих пісень ми звертаємо увагу на те, що текст віршів насичений цитатами та поняттями із Святого Письма Старого та Нового Заповітів. Тут можна зустріти цитати з канонічних книг Біблії, а саме: Євангелія, Псалтиря, Апостольських послань Петра та Павла, книг пророків Амоса, Даніїла, Ісаї, Іони, Захарії, Єремії, та неканонічної книги Ісуса сина Сірахового. Але не тільки тести Святого Письма присутні в творах Сковороди. На сторінках «Саду Божественних пісень» ми зустрічаємо ще цитати з текстів Православного богослужіння та молитов Церкви. Богослужіння почалося ще з часів апостолів і розвивається до наших днів. Оскільки Сковорода деякий час свого життя був співаком придворної капели, яка виконувала також церковні піснеспіви, він добре знав не тільки Біблію, але й богослужіння.
Надписом першої пісні є цитата з 118 псалму: «Блажени непорочнии в путь, ходящии в законе Господни» [4,20с.]. Цей псалом складає всю 17 кафізму Псалтиря [8,229с.]. Він має особливе значення в Церкві, читається священиком на заупокійному вечірньому богослужінні, яке називається парастас. Цей же псалом повинен бути прочитаний при звершенні обряду церковного похорону людини [7,c.170]. Тобто цей напис наводить християнина на роздум про мінливість людського життя і необхідності підготовки до вічного життя.
У другій пісні хочу пояснити сенс вислову «учит Павел» [4,c.23]. Апостол Павло називається в церковній традиції «апостолом поган» або язичників. Він звершив три місіонерські подорожі, які охопили майже всі мегаполіси Римської імперії, де він створив християнські громади або Церкви. Потім ап. Павло написав багато послань до цих громад. Новий Заповіт складають 27 книг і саме 14 книг були написані цим «апостолом языков»[1,1010с.]. Його послання регулярно читаються на Літургії.
Четверту пісню надписано: «С нами Бог, разумейте языцы» [4,c.26]. Ці слова зустрічаємо в книзі пророка Ісаї (Іс.8:10). В православному богослужінні цей вислів використовується на великому повечір’ї, що правиться на Святвечір Різдва Христового та Богоявлення [8,с.181].
В тексті п’ятої пісні є такі слова: «Дєва херувімов главна» [4,c.28]. Це перифраз давньої молитви «Достойно есть», що звеличує Богородицю. (Достойно есть яко воистину блажити Тя, Богородицу, Присноблаженную и Пренепорочную и Матерь Бога нашего. Честнейшую херувим и славнейшую без сравнения серафим, без истления Бога Слова рождшую, сущую Богородицу, Тя величаем) [8,c.96]. Слова «Честнейшую херувим» говорять про верховенство по благодаті Божої Матері над ангелами. Також ця молитва щоденно, окрім Великого Посту, співається на Літургії.
У шостій пісні є вислів: «И ты, быстротекущий, возвратися, Иордане» [4,c.30]. Ці слова також є перифраз, вони взяті з великого прокімну вечірнього богослужіння в день Богоявлення: «Море виде и побеже, Иордан возвратися вспять» [6,c.473]. У святому Письмі це слова 113 псалму, що віщали про велику подію Хрещення Господнього (Пс. 113,5).
Сьома пісня містить вислови: «О новый мой Адаме» [4,c.33] і «О краснейший Сын» [4,c.33]. Ці вислови зустрічаються тільки в богослужбовій книзі «Октоїх» чи Осмогласник, що містить тексти богослужінь по дням тижня («Новый Адам от чистых кровей Твоих…»[9] - 1 глас, 7 піснь, ранок неділі, «Яко Живоносец, яко рая краснейший воистинну, и чертога всякаго царскаго показася светлейший Христе…»[9] - 4 глас, 7 піснь, ранок неділі). В Біблії таких епітетів відносно Христа ми не знаходимо.
«Там висит врач мой, меж двою злодею» [4,c.35], - так сказано в восьмій пісні. В Святому Євангелії говориться про те що Христос зцілював багато хворих, що до Нього приходили, але щоб Христа називали лікарем там немає. А в проханнях на Літургії та таїнстві святого єлею, що зцілює недуги, свята Церква саме так просить у Христа допомоги: «Отче святый, врачу душ и телес..»[7,с.318], «Врачу душ и телес, со умилинием в серце сокрушеннем» [6,с.318].
П’ятнадцята пісня особлива, бо присвячена темі находження Христа у гробі. «Лежишь во гробе, празднуешь субботу…»[4,c.51], - так написано в першому рядку. Весь вірш є стислою формулою богослужіння Великої Суботи, коли Церкви в піснеспівах розкриває тему находження Христа в гробі перед славним Воскрессінням [5, c.271].
І знову ми повертаємося до теми смерті в сімнадцятій пісні. Словах «Житейское море воздвизаемое зря…» [4,c.54],[7, c.181], - взяті з ірмосу 6 пісні канону заупокійної служби. Вони ніде в Біблії не зустрічаються, а є лише в богослужіннях.
Пісня двадцять сьома має надпис взятий з псалма: «Господи, призри с небеси и виждь, и посети виноград сей его же…»[4,c.76]. Це 79 псалом, 15 стих. На літургії ці слова вимовляє архієрей та благословляє людей [3,с.298]. Ці слова є особливим проханням за народ божий, котрий порівнюється з виноградником, а виноградар символізує Бога. Наібільш цікавий вислів «Саду Божественних пісень» знаходимо в п’ятій пісні: «…И хоть как скот безсловесный, Из под Христа сѣно ядим. Поколь в мужа совершенна Взросши, возможем блаженна Самаго Бога вкусить» [4,с.29]. Ці слова говорять про таїнство Євхаристії, коли під видами хліба та вина людина причащається істинної Плоті та Крові Господа Нашого Ісуса Христа. Сам Христос каже: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. (Від Івана 6:53)». Григорій Сковорода в цій пісні висловлює сенс приходу Бога на землю в людській подобі: віддати самого себе людям для причастя та освячення. Кожну Літургію особливо підготувавшись кожний православний християнин може причаститися.
Ось такі елементи православного богослужіння ми можемо зустріти на сторінках «Саду Божественних пісень» Григорія Сковороди. Але розуміння їх, нажаль, сучасній людині не доступно. І навіть дослідники творчості Григорія Савича не бачать цих особливостей, бо самі далекі від ритму життя Православної Церкви. Сковорода зростав в традиційному православному патріархальному суспільстві, де Церква була єдиним носієм культури. Вчити грамоту діти починали саме по церковним книгам Часослов та Псалтир, під керівництвом дяка чи священика. І всі знання про Церкву та Біблію люди гармонійно засвоювали саме змалечку. Такий був і Григорій Савич. Він бачив красу Церкві і зафіксував це в натхненій поезії. І це треба враховувати читаючи та вивчаючи мандрівного філософа.
Нажаль сучасне суспільство далеке від Церкви та віри. Це є наслідки тоталітарного режиму, котрий на багато десятиліть зробив Біблію, Бога забороненими та недоступним для людей. Пересічна людина з тих часів і до наших днів буває в Церкві двічі: малюком на хрещенні та покійником на погребінні. Тому і Сковороду, котрий думає і пише по-церковному, читати і розуміти нам складно. Ми потребуємо роз’яснень щодо того чи іншого вислову чи фрази Сковороди. Сковорода бачив святість та глибоку філософію віровчення Церкви, а сучасний медіа-простір нам показує лише марку годинника чи автомобіля священства. Щоб більш глибоко зрозуміти Григорія Савича треба нам самим прийти до Церви, ознайомитись і зрозуміти богослужіння, полюбити церковну службу, почати читати Біблію. Від сучасного священства також вимагається бути грамотними та доступними для людей, йти до них та повернути наше українське суспільство на засади християнської віри.
Як висновок хочу сказати що «Сад Божественних пісень» є глибоким та багаторівневим твором великого класика. Сковорода в цих піснях наслідує та продовжує стиль пророка та царя Давида, мудрого царя Соломона, творців богослужбових текстів Івана Дамаскіна, Косьми Маюмського, Феофана Начертаного, Романа Сладкопівця. Щоб більш глибоко зрозуміти цей твір треба знати і розуміти богослужіння Православної Церкви, жити церковним життям.

Перелік використаної літератури

1. Библия 1378с м 2008 М
2. Біблія переклад проф. Івана Огієнка Українське біблійне товариство 2002 г 1170с
3. Настольная Книга священнослужителя том1 М 1992г. 704 с.
4. Сад Божественних пісень / Підготовка тексту, передмова та коментарі Леоніда Ушкалова. –Х.: Майдан, 2011. – 128с.
5. Службы страстной седмицы великого поста Киев 2011 540с
6. Служебник. – М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2004. – 592с.
7. Требник в двух частях часть 1 киев 2007 547с.
8. Часослов 2006 352с киев
9. Октоих 1 часть
 
технические вопросы
вход
Логин:
Пароль:
Вход
Харьковская епархия © 2009–2017
OrthodoxDesignStudio © 2009–2017