У 40-ву річницю Чорнобильської трагедії підношу слово пам’яті і молитви за всіх, кого торкнулося це велике лихо.
Чорнобильська трагедія – це людський біль і подвиг. Ми з вдячністю згадуємо героїв‑ліквідаторів, які, не шкодуючи власного життя, стали на захист інших і зупинили ще більшу біду. Їхнє служіння є свідченням жертовної любові, про яку говорить Господь: «Немає більшої любові над ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13).
З болем молимося і про тих, чиї життя обірвалися, і про родини, для яких ця трагедія й досі залишається живою раною пам’яті. Нехай їхні душі Господь упокоїть «де праведні спочивають», а живим дарує сили нести свій хрест і надію на воскресіння.
Сьогодні, у час нових випробувань війною, ми особливо відчуваємо цінність жертовності та взаємної підтримки. Як члени Святої Церкви Христової, ми покликані бути світлом у темряві, свідчити про милосердя і любов, щоб навіть серед скорботи сяяла надія на перемогу добра.
У храмах Харківської єпархії та біля пам’ятних місць, пов’язаних із Чорнобильською трагедією, будуть звершені заупокійні богослужіння і піднесені молитви за спокій душ усіх спочилих жертв Чорнобильської катастрофи.
Молимося, нехай Господь упокоїть спочилих жертв Чорнобильської катастрофи, дарує їм вічний спокій у оселях праведників, а живим — силу й надію на воскресіння.
